← До каталогу

Лісова гра

даркbdsmліс~12 хв
Лісова гра
Дарк Сторі

Марина знала цей ліс. Вони приїжджали сюди вже не вперше: вузька ґрунтовка, закинута стоянка за третім поворотом, стежка, яка через двісті метрів розчинялася між ялинами. Але сьогодні все було інакше ще до того, як вона вийшла з машини.

Він наказав роззутися в салоні. Потім — зняти все, крім довгої білої сорочки. Тонка тканина доходила лише до середини стегон. Коли вона ступила босоніж на хвою, холод одразу піднявся вгору по литках і зібрався між ніг.

Він закрив двері машини без поспіху, опустив ключі в кишеню і подивився на неї так, як дивився завжди перед сценою: спокійно, уважно — уже бачив, чим усе закінчиться.

— Правила, — сказав. Голос був тихий, але ліс навколо раптом здався меншим. — Ти тікаєш. Я ловлю. Киця сьогодні не отримує члена. Ані пальця всередину. Нічого. Якщо скажеш стоп-слово — зупиняюсь одразу. Якщо стоп-слова немає — я роблю все, що захочу, стільки, скільки захочу. Повтори.

Марина ковтнула. Сорочка липла до лопаток.

— Я тікаю. Ви ловите. Киця сьогодні порожня. Стоп-слово зупиняє все. Без стоп-слова ви робите зі мною що хочете.

— Хто ти зараз?

Вона опустила очі.

— Ваша шлюшка, Господарю. Ваша маленька спермоприймальня.

Він кивнув один раз.

— Біжи.

Марина рвонула між стовбурами ще до того, як місяць зійшов. Гілки шмагали по голих стегнах, сорочка чіплялася, роздиралася на поділі. Босі ступні тонули в мохові, ковзали по вологій корі, наступали на шишки. Бігла по-справжньому. Не для краси, не щоб його розважати — тікала, бо серце вже калатало в горлі, і тому що частина її завжди хотіла, щоб він її не спіймав, а частина — щоб спіймав саме зараз.

За спиною було тихо.

Це було гірше за тупіт. Він умів іти за нею майже беззвучно. Марина звернула ліворуч, перескочила струмок, присіла за поваленою ялиною. Притиснула долоню до рота. Дихання виривалося гарячими поштовхами. Між ніг уже було мокро настільки, що внутрішні сторони стегон злипалися.

Хвилина.

Дві.

Десь високо ворона крикнула. Вітер потягнув сорочку.

Гілка хруснула зовсім поруч — не там, звідки вона чекала.

Марина зірвалася, але він уже був там. Рука вхопила її поперек живота, друга вп’ялася у волосся біля самої потилиці. Її зірвало з ніг, розвернуло, притиснуло грудьми до шорсткої кори сосни. Сорочка задерлася сама до талії. Голі сідниці вдарилися об його стегна. Вона відчула твердий член крізь тканину його штанів — довгий, гарячий, уже повністю готовий.

— Швидка, — сказав їй просто у вухо, зовсім не задиханий. — Але недостатньо. Ніколи недостатньо.

Вона смикнулася, спробувала викрутити плече.

— Пустіть… я ще не добігла…

Він розвернув її одним рухом і опустив на коліна. Хвоя вп’ялася в шкіру. Ремінь розстібав навмисне повільно, щоб вона бачила. Блискавка. Важкий член вискочив прямо до її обличчя: товстий, з набряклою головкою, уже блискучий на кінці. Пахнув ним — шкірою, теплом, збудженням, яке вона сама в ньому розбудила втечею.

— Рот. Широко. Язик на підборіддя.

Марина секунду тримала губи стуленими. Остання дрібна непокора, яку їй ще дозволяли на початку. Він стиснув її щелепу пальцями, великий палець уперся в нижній зубний ряд.

— Не грайся, шлюшко. Відкривай, поки я добрий.

Вона відкрила.

Він не дав звикнути. Головка лягла на язик і одразу пішла глибше. Солоний смак розлився ротом. Марина вперлася долонями йому в стегна, але він уже тримав її двома руками за волосся і подавався вперед рівним, неквапливим рухом, поки головка не вперлася в горло.

— Глибше.

Увійшов у горло. Марина захлинулася. Очі миттєво заслізилися. Горло стиснулося навколо нього судомно, намагаючись виштовхнути. Він затримався там, глибоко, дивлячись зверху вниз, поки вона не почала дрібно труситися й хапати повітря тільки носом. Слина вже текла з куточків губ. Потім трохи відійшов — рівно настільки, щоб вона встигла ковтнути — і знову всадив до кінця.

— Дивись на мене.

Марина підняла очі. Сльози вже креслили щоки. Слина тягнулася прозорими нитками з губ на сорочку, на груди, на хвою між колін. Він повільно рухав стегнами, трахаючи її рот глибокими поштовхами, і дивився з тією самою жадібною увагою, яку вона так обожнювала.

— Боже, яка ти красива з моїм членом у роті, — сказав хрипло, майже захоплено. — Губи розтягнуті до болю. Слина по підборіддю. Очі мокрі й червоні. Горло працює, давиться і все одно тримає. Саме для цього тебе тримаю. Маленька дірка з ногами. Іграшка, яка вміє бігати.

Вийняв майже повністю, провів головкою по її нижній губі, по щоці, розмазав слину широкою мокрою смугою.

— Скажи, хто ти. Повністю.

Марина кашлянула, втягнула повітря.

— Я ваша.

Ляпас прийшов різко, не дуже сильно, але так, що голова смикнулася. Щока спалахнула.

— Так, як я вчив. Без скорочень.

Голос у неї вже був сиплий.

— Я ваша шлюшка, Господарю. Я ваша маленька спермоприймальня. Моє горло зроблено для вашого члена. Моя дупа зроблена для вашого члена. Я існую, щоб ви мене використовували.

— Ще. Брудніше.

— Я дірка. Я ваша брудна дірка. Можна кінчати мені в рот, у горло, у жопку — куди захочете. Киця сьогодні нічого не варта. Я тільки рот і дупа.

Він усміхнувся краєчком рота — коротко, задоволено — і знову заповнив їй рот.

— Добре, дівчинко. Тепер смокчи так, ніби хочеш, щоб я прострелив тобі шлунок спермою через горло.

Марина взяла його вже сама. Одна рука обхопила основу, друга трималася за його стегно, і вона почала рухати головою. Глибоко. Волого. З тими хлюпаючими звуками, яких соромилася завжди і які його завжди зводили з розуму. Член ковзав по язику, бив у м’яке піднебіння, проходив далі, розпирав горло. Вона давилася і брала знову. Слина текла вже неконтрольовано — по підборіддю, по шиї, намочила сорочку так, що тканина стала прозорою на грудях. Соски проступили темними кружальцями.

Він тримав її за потилицю і тихо, майже лагідно коментував кожен рух:

— Так. Ось так. Яка слухняна маленька шлюха. Дивись, як гарно твоє горло мене приймає. Звужується, тремтить, ковтає. Зроблена для хуя. Тільки для хуя. Бігала по лісу з мокрою кицею, а тепер стоїш на колінах і чистиш мені член своїм горлом. Правильно. Так і треба.

Раптом вийняв. Член блищав, у слинних нитках, що тягнулися від її губ до головки. Марина потягнулася за ним ротом, уже не думаючи — рефлекторно, жадібно. Він відвів стегна, провів головкою по її щоці, по заплющених повіках, по волоссю.

— На дерево. Раком. Зараз. Не смій витирати рот.

Вона підвелася на тремтячих ногах. Коліна червоні, в хвої й землі. Сорочка мокра спереду, ззаду задерта вітром і його руками. Він підвів її до товстої сосни з грубою корою, поставив її долоні на стовбур, розсунув їй ноги своєю ногою ширше, ніж було зручно.

— Нижче. Прогни спину дужче. Дупу вище. Хочу бачити все.

Марина прогнулася. Спина вигнулася дугою, сідниці піднялися. Вітер лизнув мокру піхву — холодний, образливий. Вона вже була відкрита, набрякла, блищала. Він стояв позаду і кілька секунд просто дивився. Потім провів двома пальцями знизу вгору: від клітора по всіх складках, зібрав вологу, підняв її на світло.

— Мокра, як сука в тічці, — сказав рівно. — А я ще навіть нічого в тебе не засунув. Тікала і текла. Думала про те, як я тебе зловлять, і вже розкрилася.

Пальці повернулися на клітор. Великий палець ліг точно туди, куди треба, і почав повільні щільні кола. Та сила натиску, яку вона любила до тремтіння. Марина вп’ялася нігтями в кору. Стегна самі подалися йому в руку.

— Господарю…

— Мовчи. Відчувай. Не смій кінчати.

Він масажував рівно, безжально стабільно. Два пальці другої руки ковзнули нижче, зібрали ще вологи з піхви і розмазали нею туго зімкнений анус. Марина застогнала голосніше, майже жалібно. Напруга збиралася низом живота швидко — занадто швидко після мінету, після гонитви, після його голосу. Ноги дрібно затрушилися. Живіт уже зводило.

Він прибрав руку.

Марина скрикнула в дерево. Стегна смикнулися в порожнечу, шукаючи тертя, яке зникло.

— Ні… ні, верніть… я зараз була…

— Ти не кінчаєш, поки я не дозволю. Скільки разів повторювати.

Знову поклав пальці. Знову довів до тієї самої межі — дихання збилося в короткі мокрі схлипи, пальці на корі побіліли, вона вже не стогнала, а майже скиглила — і знову забрав. Цього разу Марина вдарила ребром долоні по стовбуру.

— Благаю. Виїбіть мене. Хоч пальцями. Хоч кінчиком. Киця болить уже. Порожня болить.

Він шльопнув її по сідниці. Різко, дзвінко. Слід налився жаром миттєво.

— Сьогодні тебе трахатимуть лише в жопку, маленька. Киця буде стояти, набрякати і дивитися, як її ігнорують. Зрозуміла?

— Так… так, Господарю. Але вона така мокра…

Другий ляпас — сильніший, на другу сідницю. Потім третій, уже на місце першого.

— Ніяких «але». Скажи чітко, куди сьогодні входить мій член.

Марина притиснулася лобом до кори. Кора пахла смолою й пилом. Голос зірвався на шепіт.

— У мою дупу. Тільки в дупу.

— Яка дупа? Назви правильно.

— Моя брудна маленька дірка. Ваша дірка. Ваша спермоприймальня ззаду.

Він плюнув їй точно між сідниць. Тепла густа слина стекла по зімкнутому анусу. Пальцем розмазав, натиснув. Кінчик провалився всередину. Марина втягнула повітря крізь зуби — різко, шиплячи. Він не поспішав. Крутив палець, розтягував кільце, додавав другий. Волога з піхви допомагала, але все одно було туго, пекуче, соромно. Вона відчувала кожен міліметр. Відчувала, як її розкривають там, де завжди було тісніше й ганебніше.

— Розслабляйся. Ти це вмієш. Скільки разів я вже розкривав цю дірку вдома на ліжку, на підлозі, на столі — а ти знову стискаєшся, ніби тебе вперше беруть у жопу в лісі.

Третій палець. Марина застогнала низько, протяжно, майже по-тваринному. Ноги роз’їжджалися. Він згинав пальці всередині, розтягував м’язи в різні боки, готував її під свою товщину. Вільною рукою знову торкнувся клітора — лише на кілька секунд, лише щоб вона знову здригнулася всім тілом і знову не отримала розрядки.

Потім пальці зникли.

Натомість до ануса притиснулася широка гаряча головка. Волога. Тверда. Занадто велика після навіть трьох пальців.

— Вдихни. І не смій тікати вперед на дерево. Приймеш усе.

Він почав входити.

Повільно. Невблаганно. Головка розсунула кільце з тугим вологим звуком і провалилася всередину. Марина крикнула в кору — короткий рваний крик, у якому був і біль, і щось інше. Він не зупинився на головці. Подав стегна вперед сантиметр за сантиметром, заповнюючи її. Марина відчувала, як її розпирає зсередини, як стінки ануса обхоплюють його, тонкі й гарячі, як живіт ніби наповнюється ним до самого сонячного сплетіння.

— Увесь, — прохрипів він над нею. — Візьмеш увесь. Як завжди береш.

Увійшов до кінця. Яйця вдарилися об її мокру, проігноровану піхву. Марина стояла розіп’ята між деревом і ним, дихала уривками, сльози знову текли — уже не від горла, від того, як щільно, як глибоко він сидів у ній. Пульсація його члена відчувалася всередині дупи окремими ударами.

Він не рухався кілька довгих секунд. Дав відчути всю товщину. Потім повільно вийняв майже повністю — так, що кільце знову ледь схопило саму головку — і так само повільно всадив знову до основи.

— Тісна. Завжди така тісна в дупі, навіть коли вже розтрахана десять разів. Моя маленька анальна шлюшка. Лісова дірка на ніжках.

Почав рухатися частіше. Спочатку короткі глибокі поштовхи, потім довші. Кора дряпала долоні Марини, залишала червоні смуги. Сорочка з’їхала з одного плеча, оголивши груди. Вони гойдалися в такт ударам. Кожен поштовх вибивав із неї звук — то схлип, то стогін, то зламане високе «ах», то тихе «болить», яке він ігнорував.

— Голосніше, — наказав. — Хочу чути, як тобі розривають жопку посеред лісу. Щоб навіть птахи знали, яка ти шлюха.

Марина стогнала вже не стримуючись. Ліс ковтав частину звуків, але їй було все одно. Він тримав її за стегна так, що пальці лишали білі ямки, і трахав жорсткіше з кожною хвилиною. Шкіра об шкіру ляскала волого, брудно. Його член виходив блискучим від її соків і слини, знову зникав у ній до основи, розпирав, тер внутрішні стінки.

— Проси кицю, — сказав раптом, не зупиняючись. — Давай. Попроси, щоб я передумав. Хочу почути, як ти благаєш за те, чого сьогодні не отримаєш.

Марина ледве склала слова.

— Будь ласка… увійдіть у кицю… хоч на трохи… вона так тече, Господарю… вона порожня… пальцями… кінчиком… що завгодно…

Він засміявся низько, майже лагідно, і вдарив сильніше — так, що Марина підвелася навшпиньки, і голова вдарилася чолом об кору.

— Ні. Сьогодні лише це. Лише ця брудна гаряча дірка. Киця буде стояти набрякла. Скажи дякую, що я взагалі тебе трахаю.

— Дякую… дякую, що трахаєте мене в дупу…

— Ще. Повні речення.

— Дякую, що використовуєте мою жопку як хочете. Я ваша спермоприймальня. Моя дупа для вашої сперми. Киця сьогодні нічого не заслуговує. Дякую, що ігноруєте її.

Він нахилився, накрив її спину грудьми. Сорочка зім’ялася між ними. Одна рука ковзнула вперед по животу вниз і знову лягла на клітор. Цього разу він не прибрав одразу. Тер у такт своїм ударам — грубо, швидко, без жалю, великим пальцем розтираючи набряклу точку, поки член продовжував розкривати її ззаду.

Марина закричала. Напруга, яку він раніше обривав знову і знову, зібралася миттєво, помножена на розпирання всередині ануса, на сором, на його дихання в неї на шиї.

— Можна… можна кінчити? Господарю… благаю… можна вже?

— Ні. Ще ні.

Він уповільнив пальці майже до зупинки, продовжуючи глибоко, розмірено вбиватися їй у дупу. Марина ридала вже по-справжньому — від надлишку, від відмови, від того, як тіло саме себе видавало. Ноги не тримали. Він тримав.

— Я кінчу… я не витримаю… будь ласка, не зупиняйте пальці…

— Витримаєш. Ти моя. Твоє тіло кінчає, коли я кажу «кінчай». Не раніше.

Знову прискорив і пальці, і стегна одночасно. Ліс наповнився вологим лясканням, її зірваним голосом, його низьким диханням. Марина більше не тримала позу сама. Він тримав її за живіт і за волосся, відігнувши голову назад, і трахав так, ніби хотів увійти ще глибше, ніж дозволяла анатомія.

— Скажи ще раз, хто ти. Поки я розриваю тобі жопу.

— Ваша шлюшка… ваша анальна шлюшка… маленька дірка для вашого хуя… спермоприймальня… тільки ваша… лісова дірка… брудна… повна… ваша…

— Кінчай.

Оргазм прийшов одразу, жорстоко, зсередини ануса і з клітора одночасно. Марина вигнулася так, що на мить здалося — хоче зірватися з його члена. Крик застряг, потім вирвався хрипким, зламаним звуком. М’язи ануса почали судомно, ритмічно стискатися навколо нього — тугі кільця, які стискали стовбур знову і знову. Вона трусилася так сильно, що він мусив притиснути її сильніше до дерева. Ноги підкосилися повністю. Слина текла з відкритого рота на кору. Хвилі йшли довгі, брудні, соромні: вона кінчала від того, що її трахають у дупу в лісі раком біля сосни, з хвоєю на колінах і з порожньою кицею, яка так нічого і не отримала.

Він не зупинився.

Продовжував вбиватися в неї крізь оргазм, крізь надчутливість, крізь її слабкі «не можу», «забагато», «почекайте». Кожен поштовх тепер був майже болем і все одно задоволенням. Вона смикалася, намагалася зсунутися вперед на дерево — нікуди. Він тримав.

— Ось так. Кінчила від жопки, як і повинна була. Хороша дівчинка. Брудна хороша дівчинка. Дивись, як твоя дупа мене доїть. Сама витискає.

Випрямився, схопив її обома руками за талію і почав свої останні глибокі, рвані, нерівні поштовхи. Дихання зірвалося. Той низький рик, який вона знала з дому, з машини, з голосових, викотився з його грудей і розчинився між стовбурами.

— Бери. Усю. Не втрать ні краплі.

Увійшов до кінця і завмер, пульсуючи в ній. Марина відчула, як тепло розливається всередині дупи — густе, гаряче, хвилями, одна за одною. Він кінчав довго, притиснутий до неї всім тілом, пальці впивалися в м’які місця стегон так, що завтра будуть сині плями. Сперма заповнювала її, частина вже почала протискуватися назад навколо товстого стовбура, витікати тонкою теплою смугою по промежині вниз — на мокру, так і не трахнуту піхву, на внутрішню сторону стегон, на хвою під ногами.

Ще кілька разів повільно, глибоко рушив у ній, витискаючи з себе решту, розмазуючи своє всередині її. Потім вийняв.

Анус Марини лишився напіввідкритим, не одразу змикаючись. З нього повільно витікала густа біла смуга, тягнулася, відривалася, падала вниз. Він великими пальцями розсунув їй сідниці і кілька секунд просто дивився.

— Гарно. Відкрита. Повна. Так і має виглядати моя спермоприймальня після використання. Не затискай. Нехай тече.

Марина трималася за дерево обома руками, щоб не стати на коліна знову. Ноги не слухалися. Між сідниць пекло, пульсувало, було порожньо і водночас усе ще повно. Сперма стікала по ногах уже до литок, мішалася з землею й хвоєю, яка прилипла до вологої шкіри.

Він розвернув її обличчям до себе. Підняв підборіддя двома пальцями. Очі в неї були червоні, губи припухлі, на підборідді засохла слина.

— На коліна. Вичисти те, що лишилося на мені. Язиком. Повністю.

Вона опустилася. Коліна знову вп’ялися в ту саму хвою. Член був ще напівтвердий, мокрий від неї, від себе, від того місця, де щойно був. Марина взяла його в рот без додаткового наказу. Облизала стовбур від основи до головки, зібрала смак своєї дупи й його сперми, пройшлася язиком по яйцях, повернулася до головки, втягнула її, видоїла останнє. Він гладив її по голові вже спокійніше, майже ліниво, пальці заплутувалися у волоссі.

— Молодець. Рот відкрий. Язик висунь. Покажи, що зібрала.

Вона послухалася. На язику блищало біле й прозоре.

— Проковтни. Нічого не лишай на губах.

Проковтнула. Відкрила рот знову, щоб показати порожнечу.

Він підняв її на ноги так само легко, як кидав на коліна. Притиснув спиною до того ж дерева. Два пальці ковзнули їй між сідниць, зібрали те, що витікало, і повільно, щільно засунули назад у анус. Марина сіпнулася, тихенько зойкнула — там уже було надчутливо.

— Нічого не втрачай без дозволу. Носитимеш мене в собі всю дорогу до машини і всю дорогу додому. Потім я вирішу, чи дати твоїй киці хоч щось. Чи знову тільки дупу. Чи горло до блювотного рефлексу. Як захочу. Не ти.

Марина кивнула, уткнувшись мокрим обличчям йому в шию. Голос був майже сиплий шепіт.

— Так, Господарю.

Він поцілував її у волосся — коротко, майже ніжно, різкий контраст до всього, що робив останню годину — і наостанок шльопнув по мокрій, червоній сідниці.

— Сорочку опусти. Підеш до машини з моєю спермою між ніг, з хвоєю на колінах і з відкритою дупою під тканиною. Якщо на стежці буде хтось — ітимеш рівно, дивитимешся під ноги і мовчатимеш. Якщо спитають, чи все гаразд — скажеш «так». Зрозуміла?

— Зрозуміла, Господарю.

Вона стягнула сорочку вниз. Тканина одразу прилипла до мокрих стегон і до того місця між сідниць, звідки все ще повільно витікало. Кожен крок нагадував. Кожен крок змушував внутрішні м’язи сіпатися навколо порожнечі, яка ще зберігала його форму. Він ішов поруч, уже знову спокійний, руки в кишенях — наче вони просто поверталися з довгої прогулянки.

Іноді клав долоню їй на потилицю — важку, теплу, власницьку. Іноді, коли стежка ставала вужчою, проводив рукою під поділ і коротко, перевірочно проводив пальцем між сідниць — ніби впевнявся, що вона все ще несе його в собі.

Марина дивилася під ноги і мовчала.

Вдома він не спитає, чи хоче вона ще.

Просто візьме знову.

І вона знову скаже «так, Господарю», навіть коли рот буде складати інші слова.

Бо в цій грі «ні» ніколи не було стоп-словом.

Стоп-словом було інше.

А його вона сьогодні так і не сказала.

І вже знала, що не скаже й увечері, коли він знову поставить її раком — уже не біля сосни, а біля їхнього ліжка — і знову нагадає, що киця сьогодні не головна.

Авторська історія «Нічних історій». Копіювання без дозволу заборонене.