Частина перша
Андрій побачив її анкету на Тіндері пізно ввечері, коли вже майже вирішив видалити застосунок. Ім’я — Аня, 24 роки, кілька фото: на одному вона в білій сорочці з розстібнутими верхніми ґудзиками, на іншому — у короткій спідниці ззаду, волосся довге, темне, хвилями. Опис короткий: «люблю каву і неочікувані поїздки». Він свайпнув праворуч без особливих надій. Вона відповіла через десять хвилин.
Вони списалися швидко. Вона писала коротко, з легкими жартами, не тягнула. Через два дні домовились зустрітися в маленькому кафе біля центру. Андрій прийшов на десять хвилин раніше, замовив американо і сидів, перевіряючи телефон. Коли вона зайшла, він одразу зрозумів, що фото не брехали.
Аня була висока, з довгими ногами, які підкреслювала вузька чорна спідниця трохи вище коліна. Біла блузка сиділа щільно — груди великі, округлі, добре помітні навіть під тканиною, і коли вона сіла навпроти, виріз відкрив глибоку лінію декольте. Волосся розпущене, падало на плечі. Вона усміхнулась, зняла окуляри від сонця, і Андрій зловив себе на тому, що дивиться нижче обличчя. Коли вона повернулась до офіціанта, стало видно й попку — округлу, пружну під спідницею.
— Привіт, — сказала вона. Голос м’який, трохи хрипкий. — Не запізнилась?
— Ні. Ти виглядаєш… дуже добре.
Вона коротко засміялась, не прикидаючись сором’язливою.
— Дякую. Ти теж нормальний. На фото був трохи серйозніший.
Вони замовили каву. Андрій розповідав про роботу, вона — про те, що нещодавно звільнилась і тепер шукає, чим зайнятися. Він намагався тримати погляд на очах, але раз у раз ковзав вниз: на груди, які легко піднімались при диханні, на те, як тканина блузки натягувалась. Коли вона схилилась за серветкою, він побачив ще більше — м’яку шкіру, легкий слід від бюстгальтера. В голові крутилось тільки одне: «якщо сьогодні щось буде — це вже перемога».
Години за дві, коли за вікном уже сутеніло, Аня запропонувала:
— Хочеш просто покататись? У мене машина стоїть поруч. Не хочеться сидіти в кафе весь вечір.
Він погодився майже одразу. Її машина виявилась невеликою, темною. Вона сіла за кермо, він — пасажиром. У салоні пахло її парфумом — щось солодкувате, не різке. Коли вона виїхала з парковки, спідниця трохи задерлась, і він побачив голе коліно і частину стегна. Аня помітила його погляд і нічого не сказала, лише трохи усміхнулась куточком губ.
Вони їхали без конкретної мети. Вона ввімкнула тиху музику, розповідала про місце, куди можна заїхати «просто подивитись на дерева». Андрій сидів і думав, яка вона гарна зблизька: шкіра гладка, груди важко піднімаються і опускаються, коли вона дихає, попка щільно сидить на сидінні. Він уже уявляв, як ця спідниця з’їде, і намагався не показувати, що в штанях уже тісно.
Через двадцять хвилин Аня звернула з головної дороги на вузьку ґрунтову, потім ще раз — і машина зупинилась у посадці між деревами. Мотор заглух. Тиша, тільки листя шурхотить.
— Тут нікого немає, — сказала вона спокійно і повернулась до нього.
Андрій не встиг нічого відповісти. Вона нахилилась і поцілувала його. Не обережно — одразу глибоко, язиком. Він відповів, рука лягла їй на талію, потім нижче, на стегно. Аня не відсунулась. Поцілунок став мокрішим, довгим. Її рука ковзнула йому на пах, провела по вже твердому члену крізь джинси. Андрій тихо видихнув їй у губи.
— Можна? — спитала вона, і він кивнув.
Вона розстібнула йому ремінь і ширінку сама, дістала член. Він був уже повністю твердий, голівка блищала. Аня обхопила його долонею і почала повільно рухати — від основи до кінця, стискаючи рівно настільки, щоб було добре. Андрій відкинув голову на підголівник. Її пальці були теплі, рухи впевнені. Він поклав руку їй на коліно, повів вище під спідницю. Дійшов майже до трусиків — і вона м’яко, але твердо прибрала його долоню назад на своє стегно.
— Не треба, — сказала тихо, не зупиняючи руку на його члені.
Він спробував ще раз через хвилину, уже ближче до киці. Знову прибрала.
— Просто так. Не зараз.
Андрій подумав: «Може, місячні. Або просто не хоче сьогодні». Не наполягав. Її рука все одно працювала добре — повільно, з легким обертанням біля головки, іноді проводячи великим пальцем по щілині. Він уже важко дихав.
Тоді Аня нахилилась нижче. Волосся впало йому на живіт. Вона спочатку провела язиком по головці — широко, повільно, збираючи першу краплю. Потім взяла її в рот — і не лише кінчик, а одразу глибше: губи обхопили стовбур, язик притиснувся знизу. Андрій застогнав. Вона не поспішала: рухала головою плавно, кожен раз забираючи трохи більше. Слина вже блищала на його члені.
Вона відпустила на мить, облизала губи і сказала:
— У тебе гарний. Товстий.
І знову взяла. Цього разу глибше. Голівка вперлась їй у горло, і Аня не відсахнулась. Вона розслабила щелепу, подалась ще вперед — і Андрій відчув, як весь член зникає в її роті. Носом вона майже торкнулась його живота. Горло стиснулось навколо нього, тепле і вузьке. Вона затрималась так кілька секунд, потім повільно вийшла, обводячи язиком усю довжину.
— Бля… — тільки й зміг сказати він.
Аня усміхнулась мокрими губами і продовжила. Тепер вона брала його повністю майже з кожним рухом. Коли голівка проходила в горло, вона тихо мугикала — вібрація йшла по стовбуру. Слина текла по його яйцях, по джинсах. Вона час від часу виймала, проводила язиком від основи до кінця, потім опускалась нижче і брала одне яйце в рот, потім друге, обережно, але впевнено, облизуючи їх, поки рукою повільно надрачувала йому.
Андрій уже не контролював стегна. Вони самі подавались їй назустріч. Аня тримала його за основу однією рукою, щоб він не зайшов занадто різко, а другою гладила внутрішню сторону стегна. Вона знову насадилась до кінця, носом у його волосся, і лишилась так довше, ковтаючи навколо нього. Горло працювало, стискалось. Коли вона нарешті підняла голову, з куточків губ тягнулись нитки слини.
— Хочеш кінчити мені в рот? — спитала вона, голос хрипкий.
— Так. Дуже.
Вона повернулась до роботи. Тепер рухи стали швидшими, глибшими. Кожен раз вона брала його повністю, виходила майже до головки, облизувала щілину і знову ковтала. Язик не зупинявся. Андрій відчув, як напруга збирається внизу живота. Він поклав руку їй на потилицю — не тиснув, просто тримав. Аня не заперечила.
— Я зараз… — видихнув він.
Вона не відпустила. Навпаки — взяла глибше і залишилась, поки він не почав кінчати. Перший поштовх вдарив їй у горло. Андрій стиснув її волосся, стегна смикнулись. Він кінчав сильно, довго, кількома хвилями. Аня ковтала все, не відсуваючись, горло рухалось навколо нього. Коли він уже майже скінчив, вона трохи вийшла, щоб останні краплі впали їй на язик, і проковтнула їх теж. Потім повільно облизала член від основи до головки, збираючи все, що лишилось, і знову взяла в рот на кілька секунд, висмоктуючи останнє.
Коли нарешті підняла голову, губи були мокрі, підборіддя теж. Вона провела язиком по губах, ковтнула ще раз і сказала тихо, дивлячись йому в очі:
— Дякую. Дуже смачно.
Андрій сидів, важко дихаючи, член ще сіпався. Аня акуратно заправила його назад у штани, застібнула блискавку і поправила свою блузку. Груди піднялись і опустились. Вона завела машину, ніби нічого особливого не сталось, і виїхала з посадки назад на дорогу.
— Підвезти тебе додому? — спитала спокійно.
Він кивнув, ще не до кінця зібравшись. У голові крутилось тільки одне: вона так і не дала йому доторкнутись до себе. І подякувала після того, як проковтнула все до останньої краплі.
Частина друга
Андрій ще сидів, відкинувшись на сидіння, коли Аня вже виїхала на нормальну дорогу. Дихання майже вирівнялось, але в штанях усе ще було тепло і волого. Він подивився на неї — вона вела спокійно, одна рука на кермі, друга на важелі, ніби щойно не ковтала його до кінця.
— Слухай… — почав він. Голос вийшов нижче, ніж хотів. — Ти зробила мені… дуже добре. Я давно так не кінчав. Хочу якось віддячити. Якщо ти хочеш.
Аня не одразу відповіла. Пальці на кермі трохи стиснулись. Вона кинула на нього короткий погляд і знову втупилась у дорогу.
— Я теж дуже збудилась, — сказала тихо. — Поки смоктала. Навіть більше, ніж думала.
Андрій усміхнувся.
— Тоді тим більше. Можемо зупинитись десь. Або поїхати до мене. Я хочу тебе торкнутись. Нормально.
Вона мовчала довше. Щоки в неї повільно червоніли — він бачив це навіть у напівтемряві салону.
— Я не така, як інші дівчата, — сказала нарешті. — Боюсь, що ти… втечеш. Коли дізнаєшся.
— Дізнаюсь про що?
— Просто… не така. Фізично. Я боюсь, що тобі не сподобається. І ти більше не захочеш.
Андрій повернувся до неї повністю.
— Аню, я щойно кінчив тобі в горло так, що досі ноги трусяться. Мені сподобалось. Дуже. Що б там не було — я не втечу. Обіцяю.
Вона все одно вагалась. Машина їхала рівно, фари висвітлювали дорогу попереду. Потім Аня глибоко вдихнула, трохи підняла спідницю вище на стегнах і сказала:
— Тоді дивись. Тільки… не кричи і не вистрибуй з машини.
Вона підняла спідницю майже до пояса. Білі трусики щільно облягали. Андрій спочатку не зрозумів, на що дивитись — а потім побачив. Між ніг, під тканиною, був чіткий, солідний бугорок. Не просто натягнута тканина. Щось тверде і досить велике, що вже трохи піднімало передню частину трусиків.
Він завмер. У голові на секунду стало порожньо. Потім прийшло розуміння — а разом із ним хвиля, якої він не очікував. Не відраза, а радше розгубленість і різка, гаряча цікавість. Він щойно обіцяв. І тепер дивився на те, чого не міг одразу назвати словами.
Аня не відводила погляд від дороги, але голос у неї тремтів.
— Ось. Тепер знаєш. Якщо хочеш — я можу зупинитись і висадити тебе.
Андрій проковтнув.
— Не треба. Покажи. Повністю.
Вона кинула на нього швидкий погляд — в очах були і страх, і надія. Потім однією рукою стягнула трусики вниз, скільки дозволяла сидяча поза. Член вискочив назовні. Він був великий. Товстий, уже напівтвердий, з темною голівкою, помітно більший, ніж Андрій очікував. Шкіра гладка, яйця важкі. Аня сиділа з розведеними стегнами, спідниця зібрана на поясі, і мовчала.
Андрій дивився. Серце билось швидко. Він думав: «я обіцяв». Думав: «це не те, до чого я звик». І думав ще одне — що в штанях у нього знову стає тісно. Від чогось нового. Від того, що це «неправильно», і саме тому зараз так гостро.
Він протягнув руку. Пальці торкнулись стовбура — теплого, живого. Аня тихо видихнула. Андрій обхопив його. Долоня не змикалась повністю. Він провів вгору, до голівки, потім вниз. Член у руці став твердішим майже одразу.
— Ти… — почав він і не договорив.
— Можеш зупинитись, — прошепотіла Аня. — Якщо гидко.
— Не гидко, — відповів він. Голос вийшов хрипкий. — Просто… незвично. Дуже.
Він продовжив рухати рукою. Повільно, вивчаючи. Великий палець провів по щілині — там уже була крапля. Аня закусила губу. Її груди швидко піднімались. Вона поклала свою долоню поверх його і трохи притиснула, показуючи ритм.
— Андрію… — сказала вона через хвилину. Голос зірвався. — Візьми в рот. Будь ласка. Хоч трохи. Я дуже хочу. Поки ти мене гладиш — я вже не можу.
Він подивився на неї. На мокрі губи, на очі, в яких були і сором, і прохання. Потім знову на член у своїй руці — товстий, пульсуючий, блискучий на кінці. Цікавість і збудження змішались у щось одне. Він нахилився.
Спочатку торкнувся губами голівки. Смак був незнайомий, але не огидний — солонуватий, теплий. Аня тихо застогнала. Андрій відкрив рот ширше і взяв. Губи розтягнулись. Він пішов глибше, наскільки зміг одразу, і відчув, як вона тремтить. Язик сам обвів вінчик. Він не думав про техніку — просто робив те, що щойно робили йому.
Аня поклала руку йому на потилицю. Не тиснула сильно. Просто тримала.
— Так… ось так… глибше, якщо можеш…
Він спробував. Горло вперлось. Він відступив, облизав стовбур знизу вгору, знову взяв. Рука все ще працювала біля основи. Аня вже не стримувала стогонів. Стегна злегка піднімались йому назустріч.
— Я скоро… — видихнула вона раптом. — Андрію, я зараз кінчу. Можеш вийняти. Якщо не хочеш у рот.
Він відсунувся на кілька сантиметрів. Але вона не відпустила. Рука на потилиці стиснулась сильніше, притиснула його назад. Голівка знову опинилась у нього в роті.
— Вибач… — прошепотіла вона. — Просто… не можу…
І кінчила. Гаряче вдарило на язик. Андрій смикнувся, але вона тримала. Він ковтав майже автоматично — частина пішла в горло, частина лишилась у роті. Аня стогнала, стегна дрібно тремтіли, член пульсував у нього між губами. Коли вона нарешті відпустила, він підняв голову. Слина і сперма блищали на губах. Він витер підборіддя тильною стороною долоні і проковтнув те, що ще було.
Аня дивилась на нього широко розкритими очима. Дихала швидко.
— Вибач. Я не хотіла так. Просто… дуже сильно. Ти не злишся?
Андрій помовчав. У роті ще стояв смак. У штанях було знову твердо — так сильно, що майже боліло. Він провів язиком по губах і сказав:
— Ні. Не злюсь. Навіть… майже сам кінчив. Від цього.
Вона тихо, майже з полегшенням засміялась і поправила трусики. Спідниця знову спустилась. Машина їхала далі в темряві. Андрій сидів і відчував, як у роті ще пульсує післясмак, а в голові — дивна, гаряча ясність: він щойно зробив те, чого ніколи не планував. І йому не було гидко. Навпаки.
Частина третя
Вони ще кілька хвилин їхали мовчки. Аня тримала кермо обома руками, дивилась тільки вперед. Андрій хотів щось сказати, але не знав, з чого почати.
Аня раптом звернула на узбіччя і зупинилась. Мотор не глушила. Плечі в неї здригнулись. Вона опустила голову на кермо і тихо, майже беззвучно заплакала.
— Вибач, — прошепотіла вона. — Я просто… так боялась. Увесь час. Що ти вискочиш. Що подивишся як на хвору. А ти… взяв. І не відсахнувся.
Андрій поклав руку їй на спину. Погладив між лопаток.
— Я не вискочив. І не збираюсь. Мені було… сильно. Дуже. Навіть більше, ніж я очікував.
Вона підняла голову. Очі мокрі, туш трохи розмазалась. Він нахилився і поцілував її — повільно, без язика спочатку, просто губи до губ. Вона відповіла, притиснулась чолом до його чола.
— Поїхали до мене, — сказав він тихо. — Не треба нікуди поспішати. Просто… побудемо.
Аня кивнула.
У квартирі вона стояла посеред кімнати і не знала, куди подіти руки. Андрій підійшов, зняв з неї куртку, потім свою. Поцілував знову — уже довше. Руки ковзнули їй під блузку, на талію, вище. Вона не зупиняла. Коли він дійшов до грудей, вона тихо видихнула йому в рот.
Вони дійшли до ліжка. Аня сіла на край, Андрій став на коліна між її ніг. Цього разу він сам підняв їй спідницю і стягнув трусики. Член був уже твердий, товстий, голівка блищала. Він подивився на нього кілька секунд, потім обхопив рукою і нахилився.
Взяв у рот уже впевненіше, ніж у машині. Не до кінця — горло ще не звикло, — але глибоко, з язиком, повільно рухаючи головою. Аня гладила його по волоссю і тихо стогнала. Коли він відпустив і подивився вгору, вона сказала:
— Хочу побачити, як ти кінчаєш. На мене. На мій член.
Андрій підвівся, розстібнув штани. Дістав свій — уже повністю твердий. Став ближче. Аня сама взяла обидва члени в руки і почала повільно водити ними один об один. Він дивився вниз: її товстий стовбур поруч із його, обидві голівки блищать, її пальці стискають їх разом.
Він обхопив свій член і почав дрочити, дивлячись саме на її. Аня не відпускала свій, гладила повільно, іноді проводячи великим пальцем по його голівці теж. Андрій дихав важко. Напруга зібралась швидко — від вигляду, від того, як вона дивиться на його руку, від спогаду, як годину тому в машині вона тримала його голову.
— Зараз, — видихнув він.
Перші струмені вдарили їй на член і на пальці. Він кінчав довго, дивлячись, як біле розтікається по її шкірі, стікає на яйця. Аня тихо застогнала, розмазала його сперму по своєму стовбуру і піднесла пальці до рота. Облизала їх, потім нахилилась і взяла його член у рот — уже м’якший, але ще чутливий — і висмоктала те, що лишилось.
Коли підняла голову, губи блищали.
— Тепер я, — сказала вона. — Хочу, щоб ти був у мені. Повільно. Я… давно нікого не пускала.
Андрій кивнув. Вона лягла на спину, розвела ноги. Він знайшов у шухляді лубрикант, намазав пальці. Спочатку один, потім два — обережно, слухаючи, як вона дихає. Аня закусила губу, але не зупиняла. Коли він приставив голівку і почав входити, вона схопила його за плечі.
— Повільно… ось так…
Він входив сантиметр за сантиметром. Туго, гаряче, мокро від лубриканту. Коли зайшов до кінця, обидва на мить завмерли. Аня дивилась йому в очі. Її член лежав на животі — твердий, уже знову блискучий на кінці, смикався від кожного його руху.
Андрій почав рухатись. Повільно спочатку, потім глибше. Дивився вниз — на те, як його член зникає в ній, і на її власний, який підстрибував у такт. Аня стогнала відкрито, ноги обхопили його за пояс. Вона не торкалась себе. Просто лежала і приймала, а член на животі сочився.
— Дивись на нього, — прошепотіла вона. — Дивись, як він тече, поки ти мене трахаєш.
Він дивився. Прискорився. Одна рука лягла їй на груди, друга — на стегно. Аня вигнулась, нігті вп’ялись йому в спину.
— Я зараз… знову… не зупиняйся…
Вона кінчила без рук. Член на животі сіпнувся, і білі струмені вдарили їй на живіт і груди. Вона стиснулась навколо Андрія так сильно, що він теж зірвався — увійшов глибше і кінчив у неї, відчуваючи, як її м’язи стискаються навколо нього.
Вони лежали кілька хвилин, не роз’єднуючись. Аня гладила його по спині. Дихання повільно вирівнювалось.
— Ти не втік, — сказала вона тихо, майже здивовано.
— Ні, — відповів Андрій. — І не збираюсь.
Він нахилився і поцілував її — довго, спокійно, уже без поспіху. За вікном було темно. У кімнаті пахло сексом і її парфумом. Аня усміхнулась йому в губи і прошепотіла:
— Залишся так ще трохи. Будь ласка.
Коментарі